Гідропонні технології це частина нашого майбутнього, які створені щоб запропонувати різноманітний асортимент свіжої рослинної продукції населенню великих мегаполісів. Наукові дослідження в гідропонній індустрії направлені в бік більш сприятливих 
екологічних технологій вирощування овочів, а також на зрушення в бік якості, а не продуктивності. Аналізуючи роботи в даній області актуальними стають питанням щодо розробок та модифікації існуючих парникових систем. Однак при створенні гідропонних систем слід пам’ятати про те, що вони повинні залишатися простими. Розглядаючи конструкції можна виділити те, що в усі гідропонні системи входять одні і ті ж компоненти: бак, насос, опорна система, шланги, контейнер для розсади, але тим не менш існує безліч варіантів конструкцій і порядок розташування різних компонентів гідропонних систем. Дані варіації конструкцій можна поділяти на різні класи і підкласи , які призначені для реалізації різних завдань, або характеризуються різною продуктивністю.
Системи пасивної гідропоніки «Пасивна гідропоніка» або гнітна (капілярна) система, що передбачає відсутність насосів і працює за рахунок капілярних сил гніту, який піднімає живильний розчин з бака в кореневу зону. Даний метод, але з грунтом в горщику, багато років використовують в розплідниках або квіткових магазинах. На них часто культивуються домашні рослини тому, що ці системи можуть якийсь час підтримувати життя тільки листяних зелених декоративних рослин, які ростуть дуже повільно.
У даному випадку це чудові системи тому, що вони забезпечують ефективне автоматичне зрошення при досить невеликому запасі води, якої вистачить на два-три тижні. В іншому випадку, коли гніт застосовують в поєднанні з інертним субстратом (га
лька, мілкий щебінь): для адекватного зволоження всієї кореневої системи, капілярних сил недостатньо. Тому для підживлення рослин у воду доводиться вносити мінеральні солі, які швидко осідають на гніт або мат і висихаючи блокують ґнотовий ефект. Циркуляція води припиняється. Отже, для вирощування швидко зростаючих рослин така система неефективна. Система з інертним субстратом працює наступним чином: рослина поміщається в горщик з субстратом. На рівні приблизно двох третин своєї висоти горщик має перегородку, нижче якої знаходиться запас води. Гніт, що складається з бавовни або синтетичної тканини, згідно з визначенням, звисає з отвору в перегородці. За рахунок капілярних сил гніт постачає коріння водою.
У більш ефективному варіанті уздовж всієї перегородки зроблений проріз. З прорізу в нижній резервуар з водою звисає капілярний мат або гніт. Існує і інша «пасивна» система. На противагу попередній, ця система вирощує добротні рослини, але за рахунок більших витрат води і поживних речовин. Досить наповнити звичайні горщики інертним субстратом, помістити їх на розсадний стіл з дренажним отвором, або в будь-яке місце, де можна проводити дренаж надлишку води. Рослини також зрошують живильним розчином. Між сеансами зрошення необхідно дати субстрату просохнути. Однак між кожним зрошенням горщики доводиться промивати великою кількістю води, що приводить до великих витрат води. Розрахунки вказують, що мінімальний об’єм води для промивання удвічі перевищує в обєм горщика. Промивання необхідне, для того аби позбутися мінеральних солей, що перешкоджають проникненню в нього кисню. Останнє приводить до великих витрат поживних речовин та води. Крім того, даний метод не відповідає сучасним екологічним вимогам, трудомісткий, не піддається автоматизації. Необхідність участі людини в реалізації даного технологічного процесу обов’язкова щонайменше через кожен день.
Купець Богдана , Беган Вадим, Видиш Назар, Шевченко Ростислав